Глянь на мене, вітрику,чи гарно прибралась? Рано до схід сонечкаросою
вмивалась, Є (є) і в мене листячко,пахучії квіти, Чому ж мені,
вітрику,ой чом не радіти? Краще в полі нашомунад мене немає, Аж до моря
славонькапро мене літає, Із моєї сипанки смачнастрава буде. Поливку і
маслечкодадуть добрі люде!" Рівна, сестро милая,нам доля з
тобою,— Обізвався братичок десь за борозною.— Скрізь по людях склаласяі
про мене слава, Он і в полі, вітрику,кипить моя страва".
"Я
таке, що всякий знає, Бо на мене світ увесь Ласо дуже поглядає",—
Усміхнувся хтось і десь. " Кращі, може, є від тебе,— Одмовля чийсь
голосок,— І приманюють до себе Гарні очі і роток. Роздивися, милий
друже, У кого краса видніш, Шелестиш про себе дуже, А мене кохають
більш".
"Ой я бідна удовиця,— Стала хникать жалібниця,— Он калина,—
їй не так! Кажуть, пісні їй складають, А про мене забувають, І ніхто ніде
ніяк!.." "Стій лиш! Слава не брехуха,- Обізвалась джеркотуха,— Розбирає, що
і як! От я славі догодила, Кашку діточкам варила, А тобі не вдасться
так"
|