Мати доні молодій Огородик наділила. Розкошує доня мила, Каже неньці —
тісно їй: "В земляній сиджу коморі, А коса моя надворі".
Хочу сей раз
штуку втнуть: Не скажу, як доню звуть; Ви ж до загадки верніться, Скраю
пильно придивіться.
2
Сидить хитра баба аж на версі граба. "Ой не злізу з граба! —дурить діток
баба.— Вловіть мені тую курочку рябую, А я подарую грушку золотую"
3
Лиха зима сховається, А сонечко прогляне, Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане,— Іздалеку бистресенько Вона до нас прибуде, Кому-кому любесенько, А дітям більше буде.
4
Між людьми, як пташка, в'ється, У людей і їсть, і п'є. Ходить старець— просить, гнеться, А для неї всюди є.
5
Колись давно і десь далеко Один ледаченький козак Весь вік прожив, як
кажуть, легко, Бо добре жити так. Аж і йому поталанило, Свиня навчила,
як робить; "Клади на сковорідку діло: А потім їж, як зашкварчить".